Колись давно я слухала тренінг про фінансову грамотність, і пам'ятаю, як мене вразила думка про те, що тема грошей табуйована так само, як тема сексу. Мене вразило, що переконання щодо грошей так само сильно спотворені соромом та почуттям провини, неусвідомленим прагненням не виділятися та не бути помітною, і загорнуті у багато шарів страху.

Страх, тривога, сором, провина - базові емоції у темі сексу і темі грошей.

Божечки, але ж я і подумати тоді не могла, що ті ж емоції мають таку потужну владу у темі їжі та власного тіла! Я не уявляла, яка купа абсолютно протилежних установок може жити в одній людині! Колись я думала так, як зараз чую від багатьох - все просто, їж менше, рухайся більше, і всьо буде норм!

У юності я дивилася на жінок старшого віку і дивувалася, чому ж вони не стрункі - все ж так просто! Допоки не народила доньку і не побачила на власні очі та відчула на власній шкірі як то воно - повернути собі стрункість, яку так "ненав'язливо" вимагає від тебе суспільство та оточення, коли ти спиш три години на добу (не підряд), коли ти годуєш собою іншу людину, що вимагає від тебе 100% твого часу та уваги, і при цьому маєш випромінювати щастя материнства і не показувати жодним чином, що тобі десь важко, і ти повинна гарно виглядати! Бо ти ж все одно вдома сидиш і не працюєш і нічого не робиш :))

Сучасне суспільство забуло, як насправді має виглядати жіноче тіло. Натомість ми маємо "ідеали", які нам демонструють хворобливо худі моделі та селебрітіз.

Сучасне суспільство обирає не помічати, що для селебрітіз їх тіло - це їх робота і основний товар, яким вони заробляють гроші, і тому вони інвестують в красу та гарний вигляд цього товару як гроші, так і багато часу. Звичайна пересічна жінка, як би вона не намагалася, навряд чи зможе повторити всі дії селебрітіз, чи не так? І то, пригадайте якими словами поливають селебрітіз, які стали "не такими, як були", тобто, не такими, як іншим хочеться.

Сучасне суспільство диктує уніфіковані ідеали тіла, не зважаючи на те, що люди - різні, будова тіла, статура, зріст, метаболізм, хвороби та сильні сторони тіла - дуже різні у різних людей. А ще є генетичні нюанси, спадковість і фаза життя. Навіть одна і та ж людина навряд чи буде однаковою у 20, 45 та 70. І тут не про краще-гірше, а про те, що людина буде іншою вже.

А ще сучасне суспільство пропагує ідею, що мати струнке тіло має бути легко. Тиждень на дієті - і ось щастя. Ну ок, не вийшло - тоді поголодуй трохи. Хм, знову ні? Ганяємо глистів! Ну якщо не допоможе - є ж оземпік, це точно спрацює!

Зовнішня стрункість затьмарила собою важливість гарного самопочуття. Прагнення гарно виглядати дорівнює бути худою. Не важливо, якою ціною, краса ж вимагає жертв, так?

Аж до миті, коли вранці не можеш розплющити очі і встати з ліжка, бо немає сил. До миті, коли шлунок перестає нормально працювати і здуття стає тупо частиною життя. До миті, коли їжа якимось дивом стає єдиною розрадою і все інше втрачає сенс. І лишається тільки тіло, над яким втрачено контроль (якого і не було ніколи), їжа, яка викликає нестримні бажання, і почуття сорому та провини. Що не справилася, не втрималася, не достатньо ідеальна.

І я дуже щаслива, що я отримала шанс потрапити у таке оточення, де можна бути будь-якою. Де мені показали, і те, як важливо по-справжньому піклуватися про своє тіло, і те, як це іноді буває складно.

А ще я тепер точно знаю, що ні сором, ні страх, ні почуття провини не сприяють досягненню справді гарного тіла надовго.

Тільки прийняття, любов, турбота та радість від життя у власному, справжньому, реальному живому тілі. І чесно, у мене досі кожного разу навертаються сльози на очі, коли я бачу, як проявляється світло цього прийняття себе та любові до себе в очах моїх клієнток. Тому що я бачу, якою красою та енергією вони розквітають потім. І це неймовірно прекрасно краси